Jazyk a literatúra

Maroš Krajňák, rodák z rusínskeho sela Vyšná Jedľová vydal nedávno svoju debutovú prózu pod názvom Carpathia. Som rád, že autor prišiel s návrhom venovať jeden výtlačok knihy do súťaže, ktorú na Holosoch vyhlásime. Po dohode s autorom sme sa rozhodli venovať knihu tomu súťažiacemu, ktorý pútavo zareaguje na nasledujúcu úlohu.
Zadanie priamo od autora:
"Može by jem sa zamirial na "Andija Pysanskoho" (aj ked je to fenomen može lem z okolyci Svydnyka). Knyžku by jem venoval dakomu (vybranonu), chto na HOLOSY.SK (abo FB fanpage Holosy) pišľe Andijovu fotku (može dachto mat), abo naj napyše o Andrijovi dajakyj realnyj sprostredkuvanyj prybeh, abo vlastnyj zažytok."
Súťaž trvá minimálne do 1.1.2012.

Серґiй Ворон приносит своïм читателём далше незвычайне выданя, цалком несподiваный нагляд на такы ричi, котры ся вытворили сторiчами и не пидлiгают ниякому науковому кореґуваню.
Першый дiл – книга «Гуцули, Божi Соколи» (2010), обознамила читателiв з новов формов порозумлiня етимолоґiï назвох мiстох, сел, прозывок i призвиск. Тота книжка є основов про порозумлиня другого дiлу – книгы «Станiслав Руський».
Так як на прикладi етнониму Гуцули так i на прикладi назвы Станiслав автор высвитлює реальну можливисть розкодувати гоцьяку назву, або гоцьяке призвиско.
Автор у книжци «Станiслав Руський» читателiм реальнi хказує моменты розкодуваня, котры сут основов про шыткы найновшы выскумы – баревны фраґменты давной картоґрафiï, котры сут доказом «паранормалной», неформалной етимолоґiï.

12-ый рочник Духновічового Пряшова  запише ся до історії діятельства Русиньской оброды на Словеньску,  главні в тім, же  на конкурзі  брали  участь декламаторы аж  з 10-ох окресів, конкретні:  Снина, Меджілабірці, Свідник, Бардійов, Стара Любовня, Стропків, Сабинів, Кошыці, Брезно а докінце - з Новых Замків.  Што вєдно творило участь 12  основных шкіл, дві  ґімназії, готеловой академії  і ФФ Пряшівской Унівезніты, што значіть, же на тогорочнім Духновічовім Пряшові брало участь цілково  129 декламаторів. Тогорочный цілословеньскый конкурз быв вызначный і в  тім, же попершый раз на нім брали участь школяри з Русиньской школы в Чабинах, під веджіньом діректоркы школы Марії Ясиковой, так само попершый раз участь на Духновічовім Пряшові брали діти з ОШ в Якубянах (старолюбовняньского окресу), котрых на конкурз ініціовав Інж. М. Караш. По першыраз участь на конкурзі брала і штудентка русиньского языка ФФ ПУ Майка Шуркалова з Бехерова, котра на універзіті штудує другым роком.  Попершый раз брав участь на такій акції і заступця Русинів зо сусіднього Мадрярьска - Ґабрієл Гатінґер, вызначный русиньскый поет і писатель, бывшый член СРР за Мадярьско, котрый окрем члена пороты на акції выступив і з рефератом як раз на тему Духновіч, його діятельство і переклады Духновічовых стишків з мадярьского языка.  На тогорочнім Духновічовім Пряшові змагало ся в катеґоріях од О-ой аж по 5-ту катеґорію, де попершый раз брало участь найвеце декламаторів в тій наймолодшій О-ій катеґорії. Змагало ся в пятьох жанрах: поезія, проза, властна творчість, духовна творчість і малы сценічны формы. Найвеце декламаторів приголосило ся до катеґорії проза. Тото хоць лем в короткости характерізує 11-ый рочник Духновічового Пряшова.

записане од Михайла Бубнаша у Валашковцях (коло року 1925)

Та Бог то оден знає, коли и хто заложив тот валал (село). Небошик муй дїдо, най з Богом спочивають, все казали, што ту ґрофскі югасы (вувчарі) пасли худобу и овцї. Клали собі колибы и туйка зо з родинома жили. Зо з тых колиб зробив ся валал. А знають, в Амерікой хто купить собі поле и зробить ся там валал, якій там кличуть “плейс”, то он має мено од першого ґазды, што там прийшов на бываня. Так было и в нас, мено першому ґаздї было Валашко тай валал од нёго прозвали Валашковцї. А коли тото было? То дес барз давно, бо ще як Татары туй нападали, то уже быв валал. Не знати, чи то правда, што тоты Татары мали очи з переду и з заду. Лем што з перед них барз тяжко было скрыти ся. Моєй жены покойна бабка повідали, шио їх зас бабка скрыли были свої дїти перед Татарами до бочки а сами скрыли ся до комина. Прийшов Татарин, знайшов дїти, а они сказали, де скрыли ся мати. Татарин вытяг матер а забив. У мене є стул, што Татарин зарубав до нёго мечом, зато небощик нянько казали єго барз хранити. А и на нїм велё раз было Боже тїло.

Як были Мадяры, то наш валал назвали Pasztorhegy.

Добре бы нам было туй жити, лем што світ нам дошками забитый. Не маєме дороги. Нї ту на ровень до ужгородскої столицї нї на тото бук на крайну.

Далшы оповіданя можете найти прямо в книжцї

http://biblioteka.uz.ua/elib/Opovidannya.pdf