Талергоф і Терезін

В другій половині 19. стороча ся в Ракуско-Угорску зачало народне оброджіня Русинів внимане многыма дїятелями галицько-русиньского оброджіня як навернутя ку сполочній російскій култури і приналежности ку єдиному російскому народу  - такзване москвофільство.
Подля свідоцтва М. Грушевского, в руках москвофілів ся находили вшыткы народны орґанізації   в Галичі, на Буковинї  і Підкарпатскій Русі.
Перед Першов світовов войнов ракуско-угорьскы орґаны прияли урчіты опатрїня проти прибываючій силї русиньского оброджіня. Єдным з ефектівных способів было обвинїня зо шпіонажы про Росію. З роком 1909 зачінать час арештїв в Ракуско-Угорскій части Буковины.

В року 1910 ракуско-угорьскы орґаны заперають векшыну русиньскых орґанізацій в краю.
В 1913 року ся в Угорскій Русі зачінать другый Мармарош-Сиґетскый процес на котрім было 32 обвиненых одсудженых на 39.5 рока за переход на православну віру.

Во Львові перед самов войнов быв знамый процес двох священиків православной віры, Іґнаца Ґуди і Максіма Сандовіча, котры два а пів рока просидїли а арештї без того, жебы были обвинены.

Зо зачатком Першой світовой войны зачали масовы репресії проти русиньскому населїню.
На закладї допереду приправленых списків “політічно-несполягливых” была позаперана скоро вшытка русиньска інтелиґенція і  тисячі селянів. Часто были масакры выконаны на місцї без суду. Так 15. септембра 1914 мадярьскы гонведы убили штиридцять цівілістів в Перемышлі.

Репресії ся доткли ракуско-угорьской армады. Знама історія застрїлиня вояків 80-го ракуского пехотного плуку, набраного зо жытелїв Бродского, Каменецького і Золочевского краю Галича, котры не хотїли боёвати на російскім фронтї.
В 1915 і 1916-1917 прошли во Віднї два політічны процесы, на котрых ся обвинёвала сама ідеа єдинства російского народа і російского літературного языка.  Обжалованы были заступцёве ракуского парламенту, інтеліґенції, селяне. Векшына обвиненых была одсуджена ку смерти. Наслїдно трест смерти быв зміненый на дожывотя і в 1917 роцї дістали вязнї амнестію.
Міста у вязніцях не было і тогды ракуско-угорьскы орґаны заложыли першы концентрачны таборы в Европі, Талергоф в Штаєрску, Терезін в Чехах і далшы. То были предходцї націстічных таборів Дахау, Освенчім, Треблинкы. Подля свідоцтва вязня з Талергофу В. Ваврика быв Талергоф найгрознішя мучарня зо вшыткых вязніць в Габсбурьскій імперії.

Лаґер представлял часть необробленого поля в твари штирёхуголника  пять кілометрів од Абтиссендорфа и желїзнічной драгы. В першій епосї тоту плоху вояци оддїлили деревяныма колами и колячім дротом. Часом ся табор Талергоф розшырив. Першу партію русинів пригнали до Талергофу 4  септембра 1914 . В офіціалniм репорті польного маршала Шлеера з 9 новембра 1914 є уведжено, же в Талергофі ся тот час находило 5700 русофілів.
До зимы 1915 рока  не было бараків. Люде лежали на землї під одкрытым небом в доджі і морозі. Увязненых косили хвороты і негіґієничны подмінкы.
Дозорці морили голодом і били увязненых. Свідкамі  были описаны многочісленны припады вражд i знеужываня.
Депутат ракуского парламенту, Чех Юрий Стршибрны повіл в своїй речі 14 юна 1917 року,  же мать свідоцтва од 70 увязненых, же в Талергофі умерло 2000 люди. Депутат того істого парламенту, Поляк Сигизмунд Лясоцкий особнї зозберал ведомости о Талергофі на містї и в своїй речи 12 марца 1918 повіл, же в Талергофі до 20 фебруара 1915 лежало 1360 тяжко хворых, з котрых 1100 умерло в страшных муках. В тім часі 464 люди захворїло тіфом. За рік а пів вмерло 15% талергофців, т.є. выше 3000 галичанів і буковинців.
През Талергоф прошло не меней як 20000 русиньскых галичанів і буковинців. Талергофскый  табор был без переставкы  доповнёваный новыма давкамі вязнів. В Прикарпатю не было села або родины не засягнутой од ракуско-угорьскых орґанів. В 1914-1915 сполочным знаком  были масовы затыканя цалых сел.
Тисячи люди было увязнены в Терезинскій певности. Они были нучены цалый день выконовати шпинаву роботу в певности і містї: чістити улицы, каналы, заходы  в шпыталях, робити на загородах і на полю. Велику підпору вязням давали містны чеськы люде. Ракускы орґаны вязнів Терезіна по істім часї посылали до Талергофу.
Талергофскый табор фунґовав од септембра  1914 до мая 1917 . По смерти імператора Франца-Йосифа новый імператор Карл I нарядив перепустити вшыткых вязнів. Во своїм рескріпті  7 мая 1917 написав: "Вшыткы арештованы Русины невиноваты, но были увязнены, жебы ся виноватыма не стали", тым самым признав, же опатрїня были наміряны проти цалій етнічній ґрупі.
В дакотрых одгадах, ракуско-угорьскы орґаны загубили в часї Першой світовой войны не менєй як 60 тіс. русинів, підданных Ракуска-Угорьска: старців, мужів, жен і  діти .
Страшным допадом атмосферы войновой псіхозы было, же значна часть і лемківской інтеліґенції, вратані представітелів православной і ґрекокатолицькой церькви, правників, представітелїв културного і обчанского жывота загынула або навсе пришла о здравя.  Баракы табора  Ракушане демонтовали в року 1936 і такой была проведена ексгумація. .

Вольнї переложене з

http://www.ukrstor.com/ukrstor/suleak-talergof-terezin.html