Свальба очима русина або "Як свальбуются русине пид Дуклёв"

На початку Господь Бог сотворил небеса и землю, одділил воду од сушы, сотворил птахы и другы звирята а сотворил чоловика. Но виділ, же шыткы звирята мают свою пару, лем чоловик Адам ні, и так му сотворил жену Єву, поблагословил и звинчал их. Од тых часив уж велё перешло років, но звык винчаня – свальбы ся заховал до гнесь.
Свальба є єднов из найзапамятливишых удалости в жывоті чоловика. Коли хочеме писати о свальби, мусиме суй усвидомити, же так як каждый нарід мат свої звыкы, свої обычаї и свої традициї споєны зо свальбов, так и кажде наше русинске село мат даякы инакшы првкы всунуты до той славности. Як ся минила доба, минили ся и люде, минила ся и култура, минила ся и свальба. Даде ся заховали и поганскы звыкы, даде их люде перенесли до церковного жывота а даде уж цалком заникли. Но мы ся теперь будеме венувати традичній сучасній русинский свальби спид Дуклі, такий свальби, яку ши гнесь можеме пид Дуклёв зажыти.
Традична русинска свальба ся зачинат ши два тыжні перед самым церківным обрядом – винчанков. В минулости ся свальбувало у гоцькотрый день брез тыждень, теперь є то переважні у суботу. Два тыжні перед винчанков до хыжы молодиці приходжают молодый, староста, родичове молодого а пару сватів и свашок з родины просити дівку за невисту. Там их чекают родичове молодиці и далшы родинны прислушникы, якы порыхтували погощиня, догадує ся свальба и шытко з нёв споєне. Пресні о тыждень приходит родина молодиці до родины молодого, де ся опакує шытко сперед тыжня. У неділю идут в церкви оглашкы, но подля повирок, оглашкы бы немала чути молодиця, бо то приносит велике нещастя до манжелского жывота.

У четверь (3 дни перед винчанков) ся у хыжи молодиці сходжают дружбове и дружкы, котры про них вяжут пирка и про молодых вют барвинковы винци – знак вичной красоты. Тот вечур ся называт ПИРКОВИНЫ. У хыжи єдного свата з родины молодого в тот истый вечур свашкы шыют заставу – опараджуют сосну або смеречок папирями, стужками, пантличками. На дакотрых селох ся донедавна шыла застава з хусток на голову а то так, же на друка ся зависила била плахта або кабат (бабска звонова сукня) а на то ся пришывали хусткы а то на спид бембухані, потім ранцлівкы, блискавкы и дерексивкы. Застава вызерала як кибы невиста, є ту даяка паралела з погансков Моренов.
Самотный главный обряд свальбы ся зачинат у суботу (свальбяный день) коло полудне. З дому молодого одходжают сваты и свашкы по заставу. Но застава стоїт дашто (палінка) а заставник ю мусит од сважок нелем одкупити но и вытанцювати. Потім идут спиваючи и танцюючи зо заставов аж до хыжы молодого. Там ся зачинат одбераня. Музика грат жалоснішы шпиванкы, сважкы спивают ляпканы, староста проповидат а старшый дружба шыткых три разы до стильце скликує: «Няню, мамо, брату, сестро, близка и далека родино, до стильце шидайте, молодому благословиня дайте!». На третю вызву старшого дружбу родина зареаґує, приходит до хыжы, молодый перед них клікат на коліна и шыткы прибузны го шор за шором цилуют и благословят. При выходжаню з хыжы кидь молодый перекрачує поріг, заставник над ним тримат заставу а старшый дружба сыкырку. Шыткы свальбяны гості на чолі зо старостом, молодым, старшым дружбом и заставником идут спиваючи до хыжы молодиці. При приході треба купити вступ до хыжы а то нелем палінков, но и здогаданём трёх гаданок. При вступи до хыжы старша свашка приносит свальбяні матери сващаник – торту, котрый свальбяна мати з радистёв прийме, шумні за нёго подякує та почастує гостів штамперликом файной паліночкы. В минулости был сващаник у пецу печеный округлый колач у котрым до середины была запхана и запалена швичка. Свальбяна мати ся зо сващаником три разы обернула довкола себе а потім ї го дружкы выторгли з рукох а розламали – котра хопила векшый кус, тота мала векшу надію, же ся скоро выдаст. Одобераня проходит так исно як у хыжи молодого.

Почас драгы до церкви иде молодиця попид руку зо старшым дружбом а молодый зо старшов дружков. Свальбяну процесию заставлюют люде, кладут им перекажкы, драбины, затарасы за што суй выслугуют палінку и колачи. На каждым розпутю ся процесия на кущок заставит а свашкы зо заставником нелем поспивают но и потанцюют. Вхід до церкви суй треба тыж выкупити а то звычайні літров палінкы про цекривника и грошами офируваными на церьков. У церкви проходит церкивный обряд. Молодиця и молодый стоят серед церкви, за нима у шори стоят дружкы и дружбове. Молодым піп окрашує головы винцями выплеченыма з барвинку. Почас присягы сут молоды на приклячи на билым ручнику, правы рукы тримают на Євангелиї пид поповым эпитрахилём а старша свашка им миджи головами тримат силоновый колач (паска) окрашеный барвинком и маленькыма пантличками. Пид Дуклёв ся хліб носит и офирує до церкви на крещиня, винчаня, на погриб, на тыжнёву, штерацетднёву и рочну службу, бо з хлібом ся родиме, коло хліба ся винчаме и жыєме а з хлібом и умераме – ...хліб наш насущный... По присяги наслідуют обвиткы - пип кладе молодиці на голову билу хустку, до рукы ї дават свячену швичку, молит ся над нёв (бы мала дар родити діти) и обыйде з нёв довкола олтарь. Тот звык правдіподібно перешол до церкви ши з поганскых звыкив, бо нашы поганскы предкы (славяне) ся обручали такым способом, же молодый перевил молодицю довкола посвятного дерева.
По церкивным обряді настават час гостины. Шытко ся зачинат нияк инакше – лем штамперликом палінкы а потім пробуванём молодят у шыковности при роботі – розбиват ся танір а молоды за «доброй и шыковной» помочи свальбяных гостів ся снажат позамитати склянчину. Потім настават свальбяна гостина, шыткы їдят, пют, гуляют, спивают, танцюют... Молодята цилу ніч їдят єднов сполечнов жычков з єдного сполечного таніра на знак, же двоє ся єдно стали. Пид Дуклёв є звыком на свальби шпивати ай ганливы и просмишны шпиванкы – нихто ся за них неображат. Наприклад до гнесь ся заховала єдна старовицка шпиванка о молодятох:

Оженил ся косторбатый,
Взял суй пелехату,
Тай не знали ґаздувати
Пидпалили хату.
Грыць мене моя мати
Грыць мене полюбил
Грыць мени моя мати
Черевонькы купил
А сам босый ходил.
Кибы не Маруся
Не оженил бы´м ся
Марусины личка
Сподобали ми ся
Грыць мене моя мати
Грыць мене полюбил
Грыць мени моя мати
Черевонькы купил
А сам босый ходил
.

На ліпше порозумліня треба высвитлити хто є Грыць – страшыделна постава з русинскых фашенґовых забав. Може найзнамиша є ай шпиванка о свальбяным старостови и ёго жені:

Наш староста в пецу спал,
наш староста в пецу спал,
зобудил ся тай му стал,
зобудил ся тай му стал.
Старостиха виділа,
старостиха виділа,
та і она хотіла,
та ї она хотіла.

Або на дружбив:

Думате дружбове,
же дружкы не знают,
же Вам стары бабы,
на дуган давают.
А нашы дружбове,
такы як тралала,
што найгаршы дівкы,
пустили з валала.
А нашы дружбове,
ничого не мают,
лем тоты рыфлякы,
што на них верґают.

Коло пив ночи ся выберают миджи свальбяныма гостями грошы на танір. Грошы ся на танір выберают два разы – першый раз про молодята, бы мали липшый початок их манжелского жывота а другый раз на церьков. На танір ся зберат такым способом же староста ходит помиджи гостів а за кажду офіру подякує а притисне ю фалатком хліба, бо як зме уж писали – хліб в жывоті Русына, то велика Божа благодать. Як ся патрит, молодята ся за дары подякуют а то фразов: «Милы нам тоты дары, но вы нам ши милшы, родиночко наша!». Свальбяны гости, сватове и свашкы з родины молодици ся шыткыма силами снажат украсти другий страні сыкырку (старшому дружбови) або заставу (заставникови), бо потім их можут назад продати за палінку а друга страна то мусит купити, бо без сыкыркы и заставкы ганьба ся им свальбувати.

По пив ночи уж треба ай у свитскым обряді прияти молодицю миджи невисты. Молодый суй сидат до середины мисности а на колина му сидат молодиця. Старшый дружба просит три разы од молодиці винок, просит ци она му даст з головы винок зняти, або суй даст головеньку стяти. Молодиця наконець дозволит винок зняти, но самособов мат подминку а то таку, же старшый дружба мусит даякый укол сплнити – наприклад вытанцювати свальбяны мамы, або ся помолити даяку молитву наголос... Як старшый дружба укол сплнит, дружкы му на сыкырку привяжут молодиціну парту а дружбове зачинают коло фляшкы танцювати дружбивскый танець – се тот котрый танцює коло фляшкы тримат у рукох сыкырку з партов а передават тому котрый иде по нім танцювати. За тот час молодиця одходит зо свашками до другой мисности, де ся обликат до народного крою, свашкы ю зачепят, на голову ї дают шлаєр и завяжут билу хустку а зо спивом ю приводжают миджи свальбяных гостів. Кидь входит молодиця, по гостьох мече цукерками, або дрибныма чуколадками на знак подякы за участь на свальби и желаня гойности шыткым гостім. Шыткы гості шор за шором танцюют з невистов рядовый танець, за котрый самособов треба заплатити а каждый дистане и даякый провиянт за танець – дашто остре (паліночка) и солодке (фалаток торты). Но бы ся звыкы утримували, парибци и молодшы женаты хлопи ся на кинцю рядового танцю снажат вкрасти невисту а є лем на шыковности молодого, ци єй поїмат або ні. Дакотры ся холем снажат сторгнути з невисты хустку або фартушок, або скирню, бо молодый неможе допустити, бы ёго жені дашто хыбувало а вкраджены веци мусит дакуй выкупити, а то нияк инакше лем фляшков палінкы.
Свальбяна гостина ся тягне так до пив шестой – пив семой годины рано. На другый день рано ся иде до церкви а коло обида ся ходит скликувати по селі на гостину. Гостины ся уж робят по домох ци невисты або молодого а зучаснюют ся на них переважні старшы люде и малы діти, котры не были учасны на свальби, близка и далша родина, сушиды, кумове...
Но и така є русинска свальба пид Дуклёв у гнешніх часох, самособов же є инакша яка была перед 50-100 роками а инакша буде и через 50-100 років по нас а є лем на нас, што заховаме утримуванём традициёх про нашы далшы будучи ґенерациї.
А на завер приведу єдну «пикошку» з нашой историї. Каждый знаме, же у минулости ся велё свальбох робило не з любови а з иншых доводів (молодых зогнали довєдна родичове, або нагварячкы котры за то мали заплачене, або ишло лем о розшыриня маєтку...), но уж барз мало знамый є факт з нашой историї, же нашы предкове орґанизували и ярмакы зо женами. Єден такый ярмак ся три разы до рока орґанизувал и у Красным Броді пиля монастыря. Звали го «дівочскый ярмак», но зучаснювали ся го нелем дівкы но и ґдовици. Дівкы мали розпущене волося окрашене винцём з квитків, ґдовици были зачепены а контю мали украшену зеленыма листками. Кідь суй дакотрый хлоп выбрал дакотру дівчину котра ся му любила, пришол ґу нїй и повил ї: «Подь до попа кидь ті треба хлопа!» но без одповиді ю хопил за руку а тягал до монастыря, де их монахы звинчали. Такы ярмакы ся самособов не обходили без биток, бо кидь дівка ся нехотіла выдати за хлопа котрый суй ю выбрал, єй родина ю бранила, но по векшыні ся уплатнило право хлопа на выбер жены. Тоты ярмакы были заказаны аж у 1720 роци.

ferrari10's picture

Ta ja by jem chotiv

Ta ja by jem chotiv reaguvaty na tot članok a suhlašu z nim boi u nas v seľi tak isto lem ľude zastavujut molodych ked iduť z cerkvi a ne do cerkvi

a u nas i jak idut do

a u nas i jak idut do Cerkvi, i jak z Cerkvi, dva razy vecij jak jeden raz Smile

ferrari10's picture

Ta ja znam aspoň vecej

Ta ja znam aspoň vecej vypijuť ale u nas iba raz

No a toto mušu povisti- že

No a toto mušu povisti- že tomu ša povist vešiľa:) Može išči i krajše jak u nas, ale lem kuščenka:)) Ale ta znaš, jak to my tu.. na zapaďi, ci jak to Ty hvariš:)) Ale i tak ša mi tam najvecej ľubit tota fotka naša, jakym zazrakom ša tam dostava...?Smile) Naj Ti to dobri piše i dalej:))

U nas sja na svaľbi pri

U nas sja na svaľbi pri odberaňu spivajut „ľapkany“. Teper´ povekšyňi to spivajut muzykante zo svaškami. No prednedavnom jem byl na svaľbi a jakys´ vyšlo, že huďba byla lem u chyži molodoj, ta u chyži molodoho spivali lem svašky ľapkanu pro polosirotu:

Na sklikaňu do stilce:
1. Treba by nam treba, stiľce šyrokoho, bo naš pan molodyj (našy moloďata), rodu velikoho.
2. Treba by nam treba, stiľci nakladati, bo sja nam nechoče, rodina schodžati.
3. Neščastliva hodyna, neščastliva hodyna, neschodit sja rodyna.
Ščasliviša by byla, ščasliviša by byla, by sja rodyna zyjšla.
4. Už ščastliva hodyna, už ščastliva hodyna, už sja zyjšla rodyna.

Pri odberaňu i blahoslovliňu (jak molodyj naprikľači na ručniku prosit o odpuščiňa i blahoslovľiňa):

1. Zyjď ňaňičku zyjď z neba, zyjď ňaňičku zyjď z neba, bo nam ťa tu barz treba.
2. Do stiľce sidati, blahoslovľiňa dati, komu že sja budeš (meno) klaňati.
3. Blahoslov ho mamičko, blahoslov ho mamičko, svoje bile čadičko.
4. A mamička tak movit, a mamička tak movit, naj ho Boh blahoslovit!

Pozn.: Kiď dachto neje sirota ta sja dva razy spivajut poslidňi dvi strofy, lem mamičko sja vyminit za ňaňičku.

Zdieľať na Facebooku

Русиньска бісїда - Чет

Русиньска бісїда - Чет

Та што або як?

Drabinka - najkrajšie ľudovky z východu

Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска

Радіо про вшыткых Русинів

Лемківске інтернетове радіо

Вікіпедія в русиньскім языку

Вікіпедія в русиньскім языку

У русиньскій верзії є теперь 2837 статей.

Писаня русиньсков азбуков

Камаратьскы сторінкы

Академія русиньской културы в СР

Rusínsky festival Svidník

Ľudová hudba Ondreja Kandráča

Portál slovenskej ľudovej hudby, Internetový obchod s ľudovou hudbou, vydavateľstvo VideoRohal

ZIRS – sekcia molodi.Rusiny

kaviareň a knihkupectvo

Farnosť Stropkov-Bokša

Rusnaci u Panoniji

Ruska Tube

Rusíni.cz - rusínská iniciativa v ČR

Společnost přátel Podkarpatské Rusi

Выберте собі языкову мутацію

Dneska je sereda

22. maj 2019


Юліаньскый календарь:

9.май 2019

Мапа реґістрованых хоснователїв Holosy.sk

Писаня документів по русиньскы з Openoffice

Писаня русиньсков кіріліцёв в сістемі Windows 7

Як модіфіковати Firefox, жебы контролёвав русиньскый правопис

Posl´idn´i komentar´i

Баннер про вашы сторінкы

Будеме рады як Голосы спропаґуєте на вашых сторінках через рекламный баннер.

Комунітный портал карпатьскых Русинів

Як бы сьте хотїли вычеряти банеры, контактуйте нас.