Біла тварь на фаребнім полотні. ( кус із фіктівного діаря Енді Варгола) IV.

За недовгу добу, што ім ся вернув із немоцніці, похворіла мама. Знав ім , же Ню Йорк не є про ню добре місто, але у Пітсбурґу бы ся у ню не быв хто стараті. Тяжко мі было зохабиті маму у старобінці і так ім єй зяв до себе, до Ню Йорку. Написав ім письмо теті Євкі до Миковой чібы непришла ку нам і так ся постарала о маму. Пришла. Зяв ім маму до авта , шофера і пішли сьме чекаті тету на летіско. Жебы ся спознали, моя мама ся облекла так, як ся облікають жены у Миковій. Я невыходив із авта, лем мама. Слідував ім єй, як стоїть на брані летіска і чекать. Нараз позерам із дверий летісковой гали выходить жена цілком подібна на маму. Сам собі кажу: " Та уж цілий світ є як мій поп арт. Єдна, як друга а предсік кажда інакша." Тета ся заставила коло мамы і каже:" Невіділисьте ту даґде Улю Завацьку?". А моя маті на то:" А вы сьте невіділі Євку Безекову?". Нараз ся обідві жены плачом од радости звітали і мама привела тету до авта. Відів ім , же тета ся якось чудні позерать і каже мамі:" Ульо, то чоерт?". Мама:" Хто Євко?". А тета , як із під плича: " Но тот у переді што крутить із тым колесом:". Тета Євка собі думала, же наш шофер чернох є чорт. Нікдай перед тым черноха невіділа.
Домів сьме ішли через Менгетен а тета каже: " Ульо, та вы ту грішны люде! Та то чом ставляте тоты хыжы аж до неба?! Та то гріх! А чом ту тівко людей, то днись даяке свято, же шыткы ся ту мотауть ! Нихто непішов на поле робиті?" Чув ім , як мама ся снажить теті шытко высвітлиті, але недарило ся єй. Тета была у іншім світі, якый про ню быв нескуточный.
" Ульо, а то чом тот Андрійко такый сухый і пелехатый? Такого хлопа у Микові бы нехотіла ани тота послідня дівка!" - зачув ім слова теты. Мамі ся то нелюбьло, але мусила быті терпезлива.
" Мій Василь " - каже тета - " тыж небарз хлоп, але тот Андрійко бідный. Давай му вецей молока а главні яйця!
" Євко, кідь він неїсть ніч, лем тоты конзервы."- стяжовала ся мама, але тета ніч нерозумила.
" Якы конзервы? У нас того было повно по руськых воякох, але старый то шытко вышмарив до гати. Молоко і яйця му давай. Насилу!"
Відів ім , же тету ніч непервідчіть чом то так із зомнов є і так мама перестала єй про мене бісідуваті.
"Ульо, та тот із колесом у переді лем зубы а штрифлі мать білы. Шытко чорне! Господе, чорт! Так ся спотворив на Сятый вечур Янко Завацькый кідь ходив по коляді переоблеченый за чорта. Думам , же небуде спаті у тій хыжі де я!"
" Не бійся Євко, то лем нас привезе а іде гет."
Тету сьме привезли до мойой хыжы а тримало ші довго покы ся спамятала із чорта і тых хыж до неба. Но ай так у нас невытримала довго. Немогла собі звыкнуті на бываня, людей якы до нас ходили... Кідь сьме ю везли на вытягу крічала, же то шытко робить діявол. Ітак сьме мусили тету Євку післаті домів, до Краю назад а мама за не довго умерла.

- ххх -

Телефонував ім Янкове жебы приправив погріб. Не хотів ім жебы то быв великый погріб , бо мама таке не любила. Янко із Павлом маму поховали. Я не не нашов сил іті ся із мамов розлучіті. І так собі фурт думам, же пішла десь до великого склепу і не вертать ся назад. День, што день ім мав маму перед очамі . Відів ім ю , як варить обід, пораїть, чітать евангилію... Єдного дня ім собі сів до мойой шмыкні і зробив ім вецей потретів мамы. Зостала жыті на моїх образох.

-ххх-

По смерти мойой матері ім ся ші вецей обертав ку Богу. Потайомкы ім зачав малюваті образы із святов темов. Барз ся мі любив Леонардо да Вінчі і так ім ся розгоднув намалюваті полотна де бы были сяты. Да Вінчі быв мій взор як даваті до образу сімболы. Ховаті до композіції тото, што дасть образу ясный зміст. Нихто незнав , же што роблю. Ховав ім свої полотна і перед Фредом Гюсом. Відів ім , же небарз вірить Бога а так радшей ім не указав што малію никому. Намалював ім вецей образів Благовішчіння Панны Марії подля да Вінчіго, але так, же ім собі од нього зохабив лем руку Ангела Арханєла де видно три палці даны до копы так, як кідь ся крестила коло молитвы моя маті. Ай із Панны Марії ім собі од да Вінчіго зяв тыж лем руку, яка є положена на святій книжкі і неісто ся , як кібы одтягувала у моменті кідь єй ангел повів слова початя. Іші ім зохабив там де рука ангела три стромы, хотів ім тым повісті , же є Бог отець, Бог сын і Бог дух сятый. На тім боку де є рука Панны Марії видите лем єден стром Чом? Зато, же лем она єдна была выволена , жебы почала од духа святого. Образом і сятов темов ім ся заоберав аж до свойой смерті. Ші мі Бог поміг, жебы ім єдно велике полотно Послідньой вечері подарував Святій століці до Ріма, але потім ня якось зачало трапиті здравя. Дістав ім велькы болести і брісі а Фред Гюс ня такой шіковав до шпіталю. Не хотів ім іті до богатых шпіталів бо там бы за мнов ходили новынарі і недали бы мі покоя. Пішов ім лежаті до такого худобного . Злы языкы днесь твердять, же зато, же ім быв скупый. То не є правда. Хотів ім маті покій .

-ххх-

Із наркозы ня пробрали абыло мі так істо, як тоды , коли ня постріляла Валерія. Не были там пріємны дохторы. Кажу єдному, чі ту лежыть ай даякый славный чоловік а він мі на то, же : " Мы ту маме лем пацієнтів а не славных людей!". Радшей ім быв тихо. Повів ім што мі повів тот дохтор Фредові Гюсобі а він каже:" Ніч сі із того нероб. Він лем дохтор , але ты ісь супер стар - світова гвізда." Неуспокоїло ня то, бо ім не розумів , як ся так може дахто справаті, кідь за роботу котру робить бере пінязі. У тім моменті ім собі спомянув на слова мамы, як казала:" Сыну, не быть надуманый, але не дай собі скакаті по голові. Жый так жебы ісь не быв жобраком а мам на слушный погріб. А нікдай не вірь тым, што богатнуть на людськім нешистю !".
Заспав ім. Як у сні ім чув около себе голосы людей, буханя, крокы, але вецей собі уж ніч непамятам.

- ххх -

Енді Варгол умер 22.02.1987. Сам із недбанливости лекарского персоналу. На умертні листі, якого копія є ай у Мозею Ендіго Варгола у Лабірце є написане, же на вині смерти была емболія. Родина небішчіка высудила за смерть Ендіго міліоны талярів, але уж нихто не верне на світ того найвекшого Русина на полі уміня. Зостали лем його образы- іконы модерной добы.
Андрія Вархолу, як Енді Варгола поховали там , де ся народив. У Пітсбурґу. На його скромнім нагробнім каміню є лем мено а православный крест- сімбол восточного бізанського хрістіянського рітуалу. Коло нього суть похованы отець Андрій, мати Уля, але ай вильо незнамых Русинів меном , як Пиріх, Дымло, Машченик...
Світовый малярь Роберт Раушенберґ повів: " Не каждый образ од Енді Варгола є добрый, но недобрый неекзістує!" Може тоты його слова бы могли послужыті як епітаф.
2008 року бы ся Андрій Вархола- Енді Варгол дожыв вісемдесять років.

Zdieľať na Facebooku

Dneska je subota

24. august 2019


Юліаньскый календарь:

11. áвґуст 2019

Mapa registrovaných používateľov Holosy.sk

Písanie dokumentov po rusínsky pomocou OpenOffice

Písanie rusínskou cyrilikou v systéme Windows 7

Ako modifikovať Firefox, aby kontroloval rusínsky pravopis

Posl´idn´i komentar´i

Banner pre vaše stránky

Budeme radi ak Holosy spropagujete aj na vašich stránkach pomocou reklamého bannera.

Komunitný portál karpatských Rusínov

V prípade záujmu o výmenu bannerov, nás kontaktujte.