Розговор із Любоміром Белейом, автором книжкы „Русинський“ сепаратизм: націєтворення in vitro, котрый зробила Наталія Толочко, не приніс нич нове, што бы сьме уж од іншых україньскых „науковців“ не чули. Предці лем єдно нове знаня з того розговору маєме. Белей вказав, яка є україньска наука in vivo.
-

Презідент Петро Порошенко наконець підписав контроверзный закон о освіті. Не жебы ся то не дало чекати, але по тім, што ся крітічно выразили ку закону дакотры державы, бы єм чекав дакус веце роздумованя над такым кроком. Не стало ся.
-

Україна є Русинам матірь, Русины у Войводині суть найстарша западна україньска діаспора і світовый русиньскый рух розбивать ураїньскый народ і державу. Слова, котры бы чоловік очековав на будькотрім україньскім порталі. Проблем є лем в тім, же тоты слова мож прочітати в періодіку „Руске слово“.
-

Як раз днесь минать 80 років од смерти першого чехословацького презідента, основателя державы Томаша Ґаріка Масаріка. На теріторіях, котры належали до 1-ой Чехословацькой републікы, звыкне ся называти „tatíček Masaryk“. Ці быв першый презідент „татком“ і про Русинів? І за што му дяковати?
-

Україньскый парламент прияв новый закон о освіті. Новый закон замінить тот, котрый быв платным на Україні од 1991-го року. Презідент Петро Порошенко о законі написав, же є ключом до будучности. Нажаль не написав, ці тым ключом хоче будучность одкрыти або закрыти.
-

Олександр Гаврош у своїм найновішім блоґу на сайті Закарпаття онлайн звідать ся, чого Павел Роберт Маґочій може свободно ходити по цілій Україні, і чого іщі не є записаный як „персона нон ґрата“. І я єм в повности за. Лем попрошу Олександра Гавроша, най найде єден доказ того, што пише на адресу Маґочія. І бою ся, же то не буде таке просте, як сидіти за столом і писати блоґ, не знаючі ани, де є север.
-

Од 24-го до 26-го авґуста проходить у Львові VI. конґрес тзв. „Світової Федерації Українських Лемківських Об’єднань“. Не мож не схосновати тоту принагоду на поздоровліня той орґанізації, кідьже і она о наш русиньскый рух нераз проявила „інтерес“.
-

На выставці Адалберта Ерделія, котра є моментално в Пряшові, єм быв уж двараз. Окрім того, же ня заінтересовала його творчость, заінтересовало ня іщі штось інше, о чім єм мав потребу побісідовати з персоналом Шарішской ґалерії. Нажаль, спокійность вызерать іншак, як тото, з чім єм одходив по другій навщіві з ґалерії я.
-

Молити ся за мертвых, то нормална справа церькви. Но і грішници якбач омного веце потребують молитвы, як тоты, што уж за жывота жыли свято. Але ці то церьков мусить робити публічно, з нагоды річніці, коло контроверзных особ, што може выкликати почутя, же церьков того чоловіка даяк шпеціално чествує, то вже вставлять вопросы о правилности такого діяня.
-

Поздоровліня україньского презідента Петра Порошенка україньскій орґанізації „Об’єднання лемків“ з нагоды 35-ой Лемківской, розумій Україньской ватры, мало быти на хосен проукраїньскых сил в лемківскім середовиску, но правда така, же оно є на хосен Русинів. І была бы хыба не схосновати того.
-

Мукачево вже раз, недавно, выграло боротьбу, в котрій то не могло скінчіти іншак, покля одповідны власти на Україні мають холем дакус розуму. Як скінчіть боротьба нова, не знаме, но є то выбер меджі законом і розумом.
-

Цілый час єм собі думав, же єм быв у Хорватії на такім звычайнім конґресі Русинів. Такім, што даколи аж нудить, такім, што рішыть вшытко, а наконець властно не порішыть нич. Хоць, правдов є, жебы єм быв справедливый, зробили ся і зміны, котры роблять діліня міджі добов перед і по конґресі. Но покля єм думав, же єм быв на звычайнім конґресі, ани єм не стигнув прийти домів, уж єм знав, же єм быв на дачім вынятковім. Самособов, в неґатівнім смыслі.
-

З часу на час звыкне ся коло різных нагод одкрывать тема тзв. Бенешовых декретів. Німці, котры тым в повойновій Чехословакії потерпіли найвеце, властно уж тоту тему ани нияк барз не одкрывають, нарозділ од минулости, і не кладуть жадны претензії. З Мадярями є дакус інша справа.
-

Пряшівскый самосправный край, а так само і Кошыцькый самосправный край, мають підписаы різны договоры о співпраці із Закарпатьсков областьов Україны. Оно бы то было цалком добре, но кібы то было іншак.
-

В припаді Браніслава Паніса, ґенералного директора Словацького народного музею, і його одповіді на писмо актівістів із Чеськой републікы суть дві можливости. Першов є, же написав то, што собі думать. Другов, же писмо было „конзултоване“. Ани єдна можливость не є позітівна.
-

То, же універзіта в Ніредьгазі дала на свою будову памятну таблу про Іштвана Удварія, є шумне. Но покля бы універзіта досправды честовала того науковця, будь бы ани не допустила, жебы Катедра україньской і русиньской філолоґії была у 2013-ім році заперта, або, кідь уж заперта была, теперь бы єй вєдно із русиністіков обновили. Прикрывати „іншы“ інтересы меном Удварія беру за нещіре і непристойне.
-

Словацькы фашісты ся із соціалной сіті Facebook переселюють на російску сіть ВКонтакте. Оазу покоя свого інтернетового жывота глядають на російскім сайті по тім, што їм Facebook зачав рушыти їх профілы і фанпейджовы сторінкы, через котры пошырьовали думкы незгодны нелем з політіков цілосвітовой сіті, але много раз і з леґіслатівов і людьскыма правами.
-

Кідь нам хтось не може дашто взяти, то бізовно наш талент орґанізовати ся в орґанізаціях, в котрых ся орґанізовано доїднаме на дезорґанізації. Такым способом в дакотрых областях выникать хаос. Але – орґанізованый.
-